Сторінка практичного психолога

практичний психолог:

                Хомишин Христина Ігорівна

         освіта: вища:  ЛНУ імені Івана Франка, філософський факультет, кафедра "Психології"; спеціаліст ІІ категорії

         спеціальність: психолог , викладач Психології

         рік випуску :  2010

         проблема над якою працюю: Розвиток емоційно-вольової сфери старших дошкільників

У своїй діяльності керуюся:

• Положенням про психологічну службу в системі овіти;
• Етичним кодексом практичного психолога;
• Конституцією України ;
• Законам України "Про освіту";
• Нормативними докаментами МОН України;
• Декларацією прав людини;
• Конвенцією ООн про права дитини;
• Положенням про психологічний кабінет.

Провідними напрямами моєї діяльності є:

• діагностика – виявлення причин труднощів у навчанні, інтелектуальному розвитку, соціально-психологічній адаптації; вивчення та визначення індивідуальних особливостей динаміки розвитку особистості, потенційних можливостей в освітньому процесі, професійному самовизначенні;
• профілактика – своєчасне попередження відхилень у розвитку та становленні особистості, міжособистісних стосунках, запобігання конфліктним ситуаціям в освітньому процесі;
• корекція – усунення виявлених труднощів соціально-психічного розвитку здобувачів освіти, зниження ризиків проблем адаптації до освітнього середовища, схильності до залежностей та правопорушень, різних форм девіантної поведінки;
• навчальна діяльність – форма активного співробітництва, направлена на удосконалення, розвиток, формування особистості;
• консультування – багатофункціональний вид індивідуальної та групової роботи, спрямований на вирішення запитів, з якими звертаються учасники освітнього процесу;
• зв’язки з громадськістю – діяльність, спрямована на досягнення взаєморозуміння, співпрацю між окремими особами, колективами, соціальними групами, організаціями, державними органами управління;
• просвіта – формування психологічної та соціальної компетентності учасників освітнього процесу.

Поняття "адаптація".

 Поради для батьків як полегшити процес адаптації дитини до перебування в ЗДО.

     В житті кожної люблячої та свідомої родини, настає час, коли батьки приймають складне та серйозне рішення щодо відвідування дитиною дитячого садка. Варто пам'ятати, що відповідно до ст. 4 Закону України «Про дошкільну освіту», дошкільна освіта є обов’язковою складовою безперервної освіти в Україні.

        В турботливих батьків виникає безліч страхів та питань, на які вони хочуть отримати відповіді, що є цілком нормальним явищем, тому що здоров'я і безпека Вашої дитини понад усе

                               Чи потрібен дитині дитячий садок?
     "Виховання дитини — це не мила забава, а завдання, що вимагає капіталовкладень — тяжких переживань, зусиль безсонних ночей і багато, багато думок". (Януш Корчак)
     Усі ми знаємо, що на розвиток особистості дитини значний вплив має навколишнє середовище. Поки дитина зовсім маленька, її вихованням займається мама. Але рано чи пізно перед батьками постає питання: як підготувати дитину до школи – відправити до дитячого садка або продовжити виховання вдома, у сім’ї? Для когось окрім дитячого садочка не існує альтернативного рішення у вихованні дітей-дошкільнят. Тим же, хто обирає між садом і домівкою, щоб зробити остаточний вибір, потрібно знати пеереваги і недоліки відвідування диячого садка.
        Неприємні моменти для дитини
    Адаптація у дитячому садку може виявитися для малюка дуже складною і тривалою. Часті хвороби, особливо в перші місяці відвідування групи. Звичайно, дитина може заразитися, застудитися, але велику роль відіграє і психологічний фактор – моральний дискомфорт здатний викликати зниження захисних сил організму.
       Позитивний досвід, що дитина отримає під час відвідування дитячого садка
     Дитина вчиться спілкуватися, правильно взаємодіяти з іншими людьми поза зоною свого комфорту. Повноформатні рольові ігри, де можна проявити фантазію, командні змагання, можливість пошуміти, посміятися разом із друзями – де ще, окрім дитячого садка малюк отримає такий безцінний досвід спілкування з однолітками?
      Коли батьків поруч немає, дитина вчиться бути самостійною. У дитячому садочку вона починає самостійно їсти,  складати іграшки по місцях, збиратися на прогулянку. Розвивається особистісна самостійність, адже в колективі дитині доводиться самій визначати та проявляти свої інтереси, малюк вчиться домовлятися. У дитини, яка відвідує дитячий садок, правильно формується режим сну, харчування, вона стає дисциплінованою, відповідальною.
      Дитячий садок проводить комплексну підготовку до школи. Окрім навчання вихователі приділяють увагу творчому, музичному, фізичному розвитку дітей, вчать правильно говорити, писати, малювати…
       Позитивний вплив дитячого садка на розвиток особитості очевидний. Дитячий садок - це фундамент для успішного навчання Вашої дитини в школі, для  її важливих досягнень у дорослому житті.

Коли краще віддавати дитину в дитячий садок?

     Відповідь на це вічне питання криється не у віці. Готовність до садка — поняття багатопланове, а не просто набір років, навичок і умінь. Для успішної адаптації дитина повинна досягти певної стадії розвитку: фізичного, розумового і соціального. Більшість дітей вступають до дитячого садка чи ясел у віці від 1,5 до З років. Однак, з деяких причин буває, що дитина починає відвідувати садок у віці 5—5,5 років. У будь-якому віці — це різка зміна звичного способу життя, початок нового періоду. Далеко не всі діти легко сприймають цю зміну. Навіть для найспокійніших, урівноважених, здорових дітей період адаптації до нових умов викликає значні труднощі, не кажучи вже про більш слабких та непристосованих дітей.

       Прихід до дитячого садка — перший серйозний етап соціального життя дитини. До цього вона спілкувалася тільки з членами родини, сусідами або з тими, кого дорослі запрошували додому. Практика свідчить, що цілеспрямована підготовка дітей до дошкільного закладу допомагає попередити виникнення труднощів адаптації.

     Адаптація – це пристосування організму до нової ситуації, а для дитини дитячий садок, поза сумнівом, є новим, ще невідомим простором, із новим оточенням і стосунками. Адаптація (з лат. «пристосування») – процес призвичаєння організму, що відбувається на різних рівнях: фізіологічному, соціальному, психологічному. Адаптація – активне засвоєння прийнятих у суспільстві норм і оволодіння відповідними формами спілкування й діяльності.

     Чи у всіх дітей однакова поведінка при вступі в садок?

     Ні. Одні діти впевнені, вибирають гру, йдуть на контакт із дітьми й дорослими, інші – менш упевнені, більше спостерігають, деякі – виявляють негативізм, небажання йти в групу, відхиляють усі пропозиції, бояться відійти від батьків, голосно плачуть.

    Причини такої поведінки різні: це і відсутність режиму вдома, й невміння гратися, й не сформованість навичок самообслуговування. Однак основна причина – недостатній досвід спілкування з однолітками та дорослими.

      Процес пристосування (адаптації) до дитячого садка проходить індивідуально. Середній строк адаптації дітей раннього віку – 7-15 днів, молодшого дошкільного віку – 2-3 тижні, старшого дошкільного віку – 1 місяць

Виокремлюють такі ступені адаптації:

   · Легкий – поведінка дитини нормалізується (протягом 10 – 15 днів) – фізіологічна, природна адаптація;

   · Середній (протягом 15 – 30 днів) – дитина худне, хворіє, але не важко, без ускладнень;

  · Важкий (триває від 2 місяців і більше) – патологічна адаптація.

Умовно виділяють три групи дітей за характером пристосування до нових умов життя

• Перша група – ті, для кого процес адаптації легкий і безболісний. Такі діти комунікабельні, самостійні, спілкування батьків із ними доброзичливе.
• Друга група – малюки, котрі адаптуються повільніше і важче. Поведінка нестала. Зацікавлення грою змінюється байдужістю, вередуванням. Малятам бракує довіри у ставленні до вихователів, інших дітей навички гри та спілкування розвинені недостатньо. Діти малоініціативні, менш самостійні, дещо можуть робити самі але здебільшого залежать від дорослого. З боку батьків простежується нестабільність у спілкуванні: доброзичливі, привітні звертання змінюються криком, погрозами або збільшенням вимог.
• Третя група – діти, які важко пристосовуються до нового оточення. Вони зазвичай несамостійні, швидко втомлюються, ігрові навички не сформовані. У досвіді таких дітей – прояви авторитарності, жорстокості (чи навпаки – зайвої поступливості) з боку дорослих, що спричиняє страх, недовіру до вихователя або повне ігнорування його та інших дітей. Сон і апетит погані або зовсім відсутні. Діти часто хворіють, що ще більше вповільнює звикання до нового оточення й до нових вимог.

    14 порад для батьків,

щоб адаптація дитини пройшла якомога легше і швидше

1. Віддавати дитину в дитячий садочок краще в теплу пору року, коли діти більшість часу проводять на прогулянці. Так дитині буде легше адаптуватися, оскільки ігри на свіжому повітрі, пісочниця — все дуже нагадує звичні умови її повсякденного життя.
2. Максимально наблизити режимні моменти дома до режиму, який встановлено в садочку і ввести в раціон дитини страви, які готують в садочку. Таким чином стресових моментів стане менше. Дитина повинна звикнути прокидатися зранку (наприклад, о 7:00), спати вдень з 13:00, снідати і обідати приблизно в той же час, що і в садочку. Тоді їй буде легше звикати до умов садка.
3. Навички самообслуговування. Навчіть малюка одягатися, роздягатися, їсти ложкою, відучіть від одноразових підгузків. Звичайно, якщо вам доводиться віддавати дитину в дитсадок в дуже ранньому віці, то ці навички можуть бути ще не сформовані на достатньому рівні. Головне, щоб дитина хотіла і пробувала самостійно одягатись чи їсти, а також вміла попросити про допомогу. Тоді вона комфортніше і впевненіше почуватиметься серед однолітків, серед яких знайдуться ті, що вміють робити це самостійно.
4. Сформувати позитивну установку на садочок. Це дуже важливий пункт! Ніколи не лякайте дитину садочком. Такі фрази, як: “Заспокойся, бо відведу в садок”, “От підеш в садочок — побачиш!” здатні сформувати у дитини установку на те, що в садочку погано і його варто уникати всіма силами. Не використовуйте фрази, які містять негатив для дитини (“А в садочку тобі доведеться таке їсти!”, “От підеш в садочок, а там мусиш ділитися з дітками!”. Розповідайте дитині про садочок, гуляйте біля нього, спостерігайте за дітьми на майданчику в дитячому садку, коментуючи все, що побачили.
5. Не обманюйте дитину! Говоріть так, як є. Не варто дуже розхвалювати садочок, щоб потім у дитини не було розчарування. “Так, ти прийдеш в групу, а там багато діток. Спочатку ти нікого не знатимеш, але вихователька допоможе подружитись і вам буде весело!”. “Так, тобі доведеться бути в садочку без мами, я теж буду сумувати за тобою, але ввечері я обов’язково за тобою прийду!” — ось так краще розмовляти з дитиною.
6. Навчіть дитину відпускати маму, гратися самій іграшками. Звичайно, не у всіх є така можливість, але добре, якщо у дитини є регулярний досвід того, що мама відлучається на декілька годин, а малюк тим часом залишається з татом, бабусею, нянею… Діти, які ніколи не розлучалися з мамою, так само, як і ті, у яких був невдалий досвід такого розлучення, можуть довше адаптовуватися до дитячого садочка.
7. Навички спілкування. Покажіть дитині, як ділитися іграшками, як просити іграшку, як звертатися до дорослих. Ці навички пригодяться їй в групі дитсадка буквально з першого ж дня. Для підготовки дитини до дитсадка, відвідуйте групи раннього розвитку, хоча б для того, щоб дитина звикла до дитячого колективу, занять і необхідності слухати і чути дорослого.
8. Спілкуйтеся з вихователями з повагою і доброзичливо. Дитина дуже уважно слідкує за вашими емоціями, реакціями, поведінкою. Таким чином, вона ставиться до інших людей так, як ви ставитесь до них, вона переймає ваше ставлення. Тому, прийшовши в дитячий садок вперше, дитина повинна відчути і зрозуміти, що вихователь — це “добра тьотя”, бо мама з нею привітна, спокійна і доброзичлива.
9. Обов’язково прощайтесь, не тікайте, залишаючи дитину. Це стосується не тільки дитячого садка, але і будь-яких моментів розлучення. Дитині набагато легше зрозуміти, що мама іде і скоро повернеться, ніж збагнути, куди мама раптово поділася. В останньому випадку діти починають придумувати, що мама покинула їх і більше ніколи не повернеться. Тоді починаються сльози, переживання, істерики, небажання відпускати маму ні на секундочку.
10. Не порушуйте звички на перших порах, навіть погані (смоктання пальця, соски і т.п.) Якщо ваш малюк смокче соску, палець чи має ще якусь звичку, не намагайтесь відучити від неї паралельно з вступом до ЗДО. Так ви додаєте ще один стрес вашій дитині. Зачекайте поки дитина адаптується до садочка, тоді займіться звичками. Або ще краще, відучіть від звички заздалегідь, ще до початку відвідування дитсадка.
11. Дитині більше уваги, тепла, ласки. Малюку, який почав ходити в дитсадок, приділяйте більше уваги, тепла, ласки, більше обіймайте, демонструйте свою любов, більше часу проводьте разом. Таким чином ви компенсуєте ту нестачу мами протягом дня і ще раз переконуєте, що мама продовжує любити, а не покидає в садочку, бо більше не любить.
12. Якщо дитині важко розлучатися з мамою, нехай відводить до дитсадка тато, бабуся чи хтось із близьких рідних. Хоча б спочатку.
13. Пам’ятайте, ДИТИНА ВІДЧУВАЄ ВАШУ ТРИВОГУ! Тому стояння під дверима групи і прислухання до того, що там відбувається, ходіння навколо садочка і “заглядання у вікна” ні до чого хорошого не приведе. Дитина, котра відчуває мамину тривогу чи страх, починає сама боятися і думати, що в садку з нею може трапитися щось неприємне. Для такої дитини період адаптації може не закінчуватися дуже довго — поки мама не заспокоїться і не відпустить свої переживання.
14. Приймати почуття дитини. Якщо дитина плаче в садку, сумує за мамою, ніколи не заперечуйте її почуття, не немагайтесь зразу ж переконати, що ці почуття марні. Просто прийміть їх, покажіть, що ви розумієте, що це нормально так відчувати. Скажіть: “Так, я бачу, ти дуже сумував / сумувала!” “Тобі було страшно, сумно

Шановні батьки, щоб полегшити процес адаптації

Вашої дитини до дитячого садка запам'ятайте  наступні правила:

• Щоб запобігти порушенню емоційного стану дитини, яким часто супроводжується адаптація, усвідомте, що Ваше власне хвилювання передається дитині.                              
• Купуйте одяг, який дитина зможе одягнути або зняти самостійно (штани з еластичним поясом, сорочки з великими ґудзиками, светри з широким коміром).                                                                                                     
• Найважливіше – це підготувати дитину до спілкування з іншими дітьми й дорослими. У цьому Вам допоможуть рідні й близькі, які можуть доглядати певний час за вашою дитиною, коли Ви не надовго відлучаєтеся. Вона в майбутньому легко зможе переносити розлуку з Вами.
• Дайте дитині позитивну перспективу: розкажіть, що в дитсадку багато іграшок, діток і їм там дуже добре, цікаво весело.
• Якнайчастіше відвідуйте парки, дитячі майданчики, привчайте до гри в пісочницях, ходіть на дні народження друзів, новорічні свята, де є її однолітки.
• Підпорядкуйте домашній режим до режиму дитячого садку, особливо додержуйтеся часу вкладання до сну і періодів харчування.
• Навчіть дитину елементарних навичок самообслуговування.
• Потурбуйтесь про нервову систему дитину. В перші дні перебування не залишайте малюка на цілий день у дитсадку.
• Повідомте вихователів про звички та вподобання Вашого малюка, про особливості здоров’я, поведінки, харчування.
• Поговоріть з дитиною про можливі труднощі, до кого вона може звернутися по допомогу. Наприклад: «Якщо ти захочеш пити, підійди до вихователя і скажи «Я хочу пити» і вихователька наллє тобі води» і т.д.
• Розробіть разом з дитиною нескладну систему прощальних знаків уваги і їй буде простіше відпустити Вас.
• Пограйте з дитиною та з домашніми іграшками в дитячий садок, розподіліть ролі дітей, вихователів. Нехай іграшка знайде собі друзів і через неї спробуйте вирішити проблеми, що виникають у дитини, орієнтуйте  гру на позитивні результати.
• Тримайте тісний зв'язок з персоналом групи, і будьте певні, що працівники зуміють прийняти і зрозуміти Вашу дитину, і по материнські дбатимуть про неї.
• Якщо раптом через місяць Ваша дитина ще не звикла до дитячого садку, перевірте список рекомендацій і спробуйте виконати ті рекомендації, про які Ви забули. Пам’ятайте, що на звикання дитини до дитячого садку може знадобитися і до півроку.

З 25 11 по 10 12 в рамках акції "16 днів проти насилля" в ЗДО проведено:

Тренінг для педагогів:

«Насиллю-НІ»

метою якого було ознайомити учасників тренінгу з актуальністю проблеми насильства в дошкільному віці, навчити педагогів реагувати на ситуації насильницького характеру.

заняття з дітьми старших груп

Тренінг-практикум з батьками на тему" Успішна комунікація, як засіб

профілактики насильства" з метою:

- підвищити проінформованстьі батьків щодо особливостей виховання дітей дошкільного віку;

- розширити уявлення  про спілкування з дитиною; познайомити зі стилями спілкування у сім'ї; з технікою «Я – повідомлення»;

- сприяти встановленню та розвитку відносин партнерства, розумінню та співпраці між батьками та дитиною;

-   профілактика жорсткого поводження з дітьми

«Насиллю – ні!»

ПРИТЧА

Дружина священика народила дитину. Вона не вірила в побої, хоча покарання дітей різками було тоді дуже поширеним. Але одного разу, коли синові було 5 років, він витворил таку витівку, що дружина священика сказала синові, щоб він пішов на двір і сам знайшов для себе різку. Хлопчика довго не було, а коли він повернувся, обличчя його було мокрим від сліз. Він сказав:

- Мама, я не знайшов лозину, але знайшов камінь, яким ти можеш в мене кинути. У цей момент мати несподівано зрозуміла, як виглядала ситуація з точки зору дитини: якщо моя мама хоче зробити мені боляче, то немає ніякої різниці, як вона це зробить, вона може з таким же успіхом зробити це каменем. Мама посадила сина до себе на коліна, і вони разом поплакали. Вона поклала камінь на кухонну полицю  як нагадування, що насильство - це не вихід!

Виховання – це процес формування, розвитку особистості, створення оптимальних умов для її фізичного, психічного та соціального розвитку.

Виховання – це процес, кінцевий результат якого за міжнародним та українським законодавством може закінчитися у 18 років  (дитиною є особа віком до 18 років), а в системі стосунків «батькі-діти» – може продовжуватись невизначений час. Його складовими «інструментами» є наслідування, копіювання, повторення, мотивування, навіювання, роз’яснення, пояснення, переконання, наведення позитивних прикладів, навчання, спонукання, пропагування тощо. Саме вони формують майбутню особистість.

Виховання умовно можна поділити на свідоме та неусвідомлене.

Свідоме виховання – це процес в системі «Особистість дитини- ситуація - особистість батьків» зі своєчасним аналізом та прогнозом короткочасних та довгострокових впливів на дитину.

Від батків усвідомлене виховання вимагає теоретичних знань вікових особливостей дитини, розуміння своїх потреб та потреб дитини, розвиненого емоційного інтелекту, вмінь та навичок комунікації, критичного мислення, вчасного отримання інформації, якої не вистачає, та бажання слухати, чути, допомагати, підтримувати, довіряти, розвивати, любити, ростити, бачити свою дитину майбутньою самодостатньою особистістю і діяти помірковано, поетапно, усвідомлено, відповідально.

Неусвідомлене виховання – це виховання без розуміння результату своїх короткотривалих та довготривалих впливів та дій на дитину; використання дитини для задоволення своїх потреб;  повторення дій, особливо негативного впливу (погрози, крики, бійки, приниження), засвоєних в своїй сім’ї; виконання дій, особливо негативного впливу, з узагальненням «так всі роблять».

Неусвідомлене виховання – є підгрунтям для насильницьких дій над дитиною.

Насильство поділяють на:  фізичне (заподіяння тілесних ушкоджень, незаконне позбавлення волі, мордування, залишення в небезпеці, ненадання допомоги, заподіяння смерті); сексуальне (будь-які діяння сексуального характеру щодо дитини; психологічне (словесні образи, погрози, приниження, залякування, що спричиняють шкоду психічному здоров’ю); економічне (умисне позбавлення житла, їжі, одягу, перешкоджання в отриманні лікування, заборона навчатися).

Дорослому, який замахнувся на сина чи доньку, варто поміркувати: чого я хочу домогтися? Змінити небажану по­ведінку дитини чи продемонструвати «хто в домі хазяїн» та відігратися на ній за непо­кору або прояв власної думки, бажання відстояти власні цінності? Якщо мета - бо­ротьба з непокорою, то це нічого спільного з вихованням не матиме, а буде лише від­стоюванням свого домінантного станови­ща, що лягає на совість дорослого, бо тим самим він дає дитині яскравий приклад торжества насильства. І не має значення, про що йдеться, - про грубу фізичну силу чи витончене моральне покарання.

Як запобігти негативним наслідкам покарання???

1. Відокремлюйте свої почуття від дій.

Не засуджуйте дитину. Вона має відчувати, що її люблять, але її дії в конкретному випадку можуть бути неприйнятними. Пам'ятайте: щоб змінити вчинки дитини, треба навчитися розуміти її. Суворі слова мають стосуватися тільки неправильних дій дитини, але не її особистості. Брутальність,  нетактовність свідчать про педагогічну непридатність, а дитину роблять невпевненою, знервованою, тривожною.

2. Уважно вивчайте свою дитину.

Обов'язковою умовою у виборі форм покарання є знання індивідуальних особливостей дитини: її темпераменту, характеру, особливостей реагування на певний вид покарання. Ви маєте знати стан її здоров'я, нервової системи. Дії дитини у стані нервового розладу є симптомами емоційних ускладнень через критику, звинувачення або покарання, напружену сімейну атмосферу. Зрозуміло, що витончений, вразливий меланхолік сприйматиме покарання зовсім не так, як енергійний, товариський сангвінік, вибуховий холерик чи врівноважений, спокійніший флегматик. Дівчаток теж треба карати не так, як хлопчиків. Дівчинка взагалі потребує особливого виховання, заснованого більшою мірою на ніжності й ласці. Вона більш чуттєва й емоційна, глибше переживає з приводу зроблених помилок. Часом одного суворого слова, навіть докірливого погляду, досить, щоб вона припинила небажані дії. Необхідно взагалі відмовитися від тілесних покарань, від яких шкоди більше, ніж користі.

3. Треба враховувати емоційний стан дитини.

Якщо видно, що дитина засмучена і дуже переживає, не потрібно додавати негативу,та  використовувати покарання. Відчувши всю повноту негативних переживань, дитина не захоче повторити подібний вчинок. Потрібно, щоб вона набула цього негативного досвіду, але тут не можна перестаратися. А дорослий у цей час повинен бути поруч, зі схваленням поставитися до рішення дитини  і всіляко підтримати її. Відповідайте на почуття дитини. Давайте їй виговоритися, щоб негативні емоції знайшли вихід у словах, а не в діях.

4. Перш ніж карати, треба обов'язково з'ясувати мотиви вчинку.

Якщо без покарання не можна обійтися, нехай дитина вибере його сама. Практика показує: діти здебільшого вибирають суворіше покарання, ніж батьки. Але в таких випадках вони не вважають його несправедливим і не ображаються.

5. Караючи дитину, впевніться у тому, що вона розуміє причину, щоб вона звинувачувала себе, а не того, хто карає.

Якщо ж дорослий змушений застосувати покарання, то при цьому йому не можна використовувати образливі слова, принижувати гідність маленької людини, акцентувати увагу на слабких сторонах, фізичних вадах дитини.

6. Дайте зрозуміти синові чи доньці, що проблеми дітей стосуються не тільки дорослих, а є спільними для всіх.

— Якщо є сумніви щодо покарання, не карайте навіть якщо ви зрозуміли, що надто м’які, довірливі та нерішучі. Ніякої «профілактики», ніяких покарань «про всяк випадок»!

— За один раз — одне покарання. Навіть якщо поганих вчинків скоєно декілька, покарання має бути одне, за все одразу, а не по одному за кожний вчинок.

— Краще не карати, ніж карати із запізненням.

7. Навчайте дитину норм і правил поведінки в різних місцях і різних життєвих ситуаціях ненав'язливо та без моралізування.

8. Накладність обмеження на небезпечні та руйнівні дії.

Допоможіть дитині спрямувати свою активність у дозволене русло. У цьому полягає основна формула динамічного підходу до проблеми дисципліни дитини.

9. Будьте самі прикладом культурної поведінки з іншими людьми, з предметами та довкіллям.

10. Треба пам'ятати, що вся відповідальність за наслідки покарання цілком покладається на дорослого.

Слід пам'ятати, що міра покарання повинна відповідати важкості провини, тобто не треба застосовувати серйозне покарання за несерйозну провину.

Методи заспокоєння дітей в укриттях

Готовністьдитини до школи

Булінг

Індивідуальні заняття з дітьми

Консультація: "Дванадцять правил успішного вихователя"

Семінар

Через гру діти розвиваються та навчаються...

 Одним із основних видів моєї діяльності є допомога дітям  і консультування батьків та вихователів  в період адаптації, тож як допомогти дитині в цей період???

Перший етап входження дитини в доросле життя – це, звичайно ж, дитячий садок. Перш за все, кожні батьки повинні бути впевнені, що його дитині потрібно ходити в дитячий садок. Тепер модно наймати кваліфікованих нянь, але дитячий садок – це, перш за все, спілкування дитини з однолітками. Він вчиться поводитися з ровесниками, і від того як він навчиться спілкуватися, залежить потім його навчання в школі, його робота, все його подальше життя. 

Щоб малюк легко і безболісно увійшов у життя дитячого колективу, готувати його до цієї події слід заздалегідь.Спочатку поговоримо про те, в який час відправляти малюка в садок. Найбільш сприятливий час – це серпень – вересень. Чому?

По-перше, після літа малюк набрався сил, його організм став більш міцним, витривалим, а значить, адаптація пройде легшее

По-друге, нові групи у нас в саду відкриваються з 1 вересня. (Ваша дитина йде в СВОЮ групу, до СВОЇХ дітей і СВОЇХ вихователів).

По-третє, раптом Ви самі захочете зробити дитині літні канікули, і адаптація у дитини вийде з перервою, а це для неї зайвий стрес, який ну ніяк не допоможе адаптуватися до нових умов.

Ну і, по-четверте, за літо, перед походом дитини в дитячий сад, у Вас буде можливість остаточно її підготувати до цієї нелегкої для неї справі.

Давайте ж розглянемо основні етапи підготовки дитини до дитячого садка.

1. Про користь режиму дня для дитини я думаю окремо говорити не потрібно. Дізнайтеся заздалегідь про особливості режиму дня дитячого садка. Режим дня малюка має бути максимально наближений до режиму дитячого закладу, який він буде відвідувати. Поступово привчайте дитину до режиму життя дітей, прийнятому в дитячому садку, адже режим у дитячому закладі розробляється і затверджується з урахуванням медичних показань і рекомендацій лікарів.

2. Обов’язково поцікавтеся про те, яке меню в дитячому садку і постарайтеся вдома хоча б іноді готувати ті, страви, які готують для дітей у дитячих садках. Адже якщо дитина буде їсти те, що вона їла вдома, їй легше буде звикнути до нового способу життя.

3. Навчіть дитину по можливості самостійно себе обслуговувати: вмиватися, одягатися, їсти ложкою, ходити в туалет.

4. Подбайте про одяг для малюка, він має бути зручним, легко зніматися і вдягатися. Налаштуйте його на те, що якщо він трохи забрудниться, нічого страшного не трапиться, щоб у дитини не виникало страху забруднити одяг. Подбайте про запасний одяг для малюка для прогулянки на майданчику.

5. Перед приходом в садок треба постаратися розширити коло знайомих дитини, активно залучати її до гри з іншими дітьми, знайомити з незнайомими їй людьми, щоб вона не боялася незнайомих дорослих. 

6. Постарайтеся усунути у дитини шкідливі звички: заколихування перед сном, користування  пляшкою з соскою, сон і прогулянку в памперсі.

7. Протягом місяця до надходження в дитячий сад корисно (після консультації у педіатра) поїти дитину відварами трав – звіробою, ромашки, мати-й-мачухи, подорожника, солодки, а також вітамінними препаратами. Це підвищить витривалість організму, стійкість до багатьох захворювань, особливо простудних. Ось, мабуть, і всі основні етапи підготовки дитини до дитячого садка, це те, що потрібно зробити для Вашої дитини заздалегідь: за кілька місяців чи за місяць до вступу в дитячий садочок.

Є ще деякі моменти, які мені хотілося б відзначити. Це поведінка батьків під час надходження малюка в садок.

По-перше, Вам треба самим налаштуватися на адаптацію дитини, це нелегка праця, постарайтеся бути в цей період якомога спокійнішими, впевненішими. Дитині як ніколи буде потрібна Ваша любов і підтримка, розуміння і співчуття. Спостерігайте за дитиною особливо уважно, не перевантажуйте її емоційним спілкуванням, музикою, збудливими іграми. Будьте терплячі з нею. Більше розмовляйте, нехай дитина відчуває, що Ви активно берете участь в її житті.

По-друге, у вихідні дні обов’язково дотримуйтеся режиму, близького до режиму дитячого саду. Подбайте про те, щоб сон дитини був повноцінним і спокійним. Відсутність спеціальної підготовки дитини до відвідування дитячого закладу може викликати небажані нервові зриви, захворювання. Щоб цього не сталося, постарайтеся врахувати і виконати ці поради. Пам’ятайте, що в ранньому дитинстві закладається основа здоров’я на все подальше життя

Світ гаджетів дітей раннього віку

Малюки раннього віку швидко навчаються та психологічно розвиваються. Щоб дати дитині певні знання, на сьогодні існує безліч засобів. Одним із них є гаджети. Електронний пристрій задіює зорові та слухові рецептори. А що ж відбувається з розвитком дрібної моторики, з руховою активністю? Адже саме ігрова діяльність є провідною для даного віку. А гра це і є рух.

     В даній роботі я демонструю, що використання гаджетів з метою навчання дітей раннього віку є передчасним.

  Сучасний світ стрімко просувається уперед. З'являються нові речі що покращують наше життя. Технічний прогрес спрощує рутинні операцій, такі як купівля квитків, товарів. Зараз все це можна здійснити лише задопомогою телефона.Доросла людина свідомо використовує свій гаджет, щоб задовольнити свої потреби. А для чого ж гаджет дитині?

        Щоб відповісти на це питання, потрібно розібратися у вікових потребах соціального, фізичного та психологічного розвитку дитини до трьох років. І тоді можна зрозуміти, чим корисні чи не корисні гаджети для дитини. Скільки часу потрібно щоб користь у засвоєнні матеріалу не призвела до психологічних відхилень, таких як затримка психологічного розвитку (ЗПР), «віртуальний аутизм» та інші.

     Фізіологічний розвиток дитини з 1 до 3 років визначається за такими критеріями:

1. Дитина володіє основними рухами.
2. Малюк активно грає в ігри для певного віку (Рухливі ігри зі стрибками «Зайчик», «Горобчик». Біг «Дожени мене», «Кіт та миші». Повзання та лазання «Доповзти до брязкальця», «Котик». Комплекс ігор на кидання і метання м'ячем, мішечком.)
3. У дитини формується самосвідомость та особистість.
4. У малюка витісняється незрозумілий лепіт і основним способом спілкування стає мова.
5. Вміє самостійно їсти.
6. Засвоює активний і пасивний словниковий запас слів.
7. Ходить самостійно в туалет ( від 1,5 до 2,5 на горщик).
8. Дитина пізнає світ:

• Уміє розрізняти предмети за формою, розміром.Називає і розпізнає кольори та кількість предметів (багато, мало, один.)
• Пізнає знайоме оточення: родина та друзі.
• Знає основні побутові предмети (щітка, ганчірка, відро т.д.)
• Дитина розуміє своє самопочуття. Якщо щось болить, показує або говорить про це.
• Розуміє прості пояснення дорослого.    

        А що ж відбувається у світі емоцій? Для дитини існують такі критерії психологічного розвитку:

1. Провідною діяльністю у дітей є гра.
2. Самосвідомість, самооцінка, розвиток я-концепції.
3. Для розумового розвитку головним стимулом є рухова активність.
4. Страхи.
5. Базова потреба - любов: фізична близькість батьків.
6. Криза трьох років: негативізм, впертість, норовистість, свавілля (я сам\сама), протест, деспотизм (маніпуляція дорослим).

    За три роки людина проходить половину шляху свого психічного розвитку.

    Цікавим є соціальний світ. Для дитини з'являються нові можливості проявити себе. В соціумі малюк навчається спілкуватися, гратися з іншими дітьми, перебувати у групах, вчиться взаємодії з іншими людьми, розвивається і пізнає світ.

        Першим соціумом для маленької дитини є її родина. Малюк вчиться та ознайомлюються з правилами проживання разом з батьками ы пізнає їхні традиції.

     Другим є вулиця, парк. Дитинка разом з батьками намагається взаємодіяти з незнайомими людьми. Знайомство, спілкування, гра - через соціальну діяльність заводить друзів.

     Третій - дитячий садок. Дитина освоює нові правила. З'являється такі поняття як «режим дня», «навчальна діяльність», «трудова, пізнавальна, ігрова, рухова та художня діяльності». Малюк ознайомлюється через гру з певними аспектами життя: вчиться вирішувати конфліктні ситуації, дружити з дітками, допомагати іншим, ознайомлюються з новими предметами та розкриває для себе великий світ.

      Повертаємося до питання. Яке місце посідає тут гаджет?

      Гаджет можна використовувати для навчання з такою метою:

• Ігри допомагають розвивати пам'ять, увагу та мислення і мовлення.
• За допомогою гаджета можна навчитись мислити креативно.
• Завдяки комп'ютерам є можливість побачити недосяжні висоти, наприклад, космос.
• Розвинути фантазію.
• Спілкуватися на віддалених відстаннях.

      Можна далі поповнювати список, але на мою думку навіть з такими критеріями для дитини з 1 до 3 років не потрібен гаджет. У руках дитини цей пристрій у використанні не є свідомим розвитком. Дитинка навмання натискає на екран чи на кнопки. З'являється картинка і емоцію «радість» отримано, але вона не відклалася у довготривалу пам'ять, бо немає тактильного відчуття ( велике/мале. Тепле/холодне. М'яке / тверде. Папір/ пластик і т.д.) Уявимо ситуацію.

  Дитина тримає телефон в руках переглядає мультфільми. У якому положенні знаходиться її тіло? Спинка у дитини викривленна. Пальчикии на ручках знаходяться разом і кість руки закручена «як знак питання». Підчас довгого перегляду дитинка стає агресивною, вередливою. Очі, від того що не кліпають, червоні. Мовлення на низькому рівні. Можливі головні болі та слабкість. Але про це малюк не скаже, а тільки буде вередувати.

      Отже, батькам вирішувати потрібно давати гаджет дитині чи ні. Чи берете відповідальність за розвиток дитини, щоб взловживала свій час через пристрій?

    Чи краще приділити дитині час і пограти з нею? Можливо, ви своєю увагою більше вплинете на її розвиток ніж «машина»?

4  Золотих правила, щоб "вижити" під час карантину з дітьми

Пам’ятайте, карантин - не привід для соціальної ізоляції. Адже сучасні технології дають змогу спілкуватися на відстані - у скайпі чи інших відеомесенджерах. Обладнайте простір для спілкування з близькими в інтернеті - знайдіть зручне місце для ноутбука, планшета чи смартфона, розташуйтеся так, щоб усі, хто бажає спілкуватися, влізли в кадр. Тепер можете влаштувати онлайн-чаювання з друзями, із якими ви побачитеся офлайн після карантину.

Обладнайте місце для пустощів. Діти, які вимушені сидіти в чотирьох стінах, можуть легко звести батьків із розуму. Здебільшого через те, що дітям складно витримати вимушену фізичну пасивність. Емоції, переживання, страхи дітей потребують прямого виходу, через фізичну актив­ність. Відведіть для дітей спеціальне місце, де вони зможуть щодня хоча б трішки побешкетувати - пострибати, поверещати, потупотіти ногами. Бажано, щоб дратівливі родичі, які не витримують галасу й шуму, могли сховатися подалі від цього місця. Організуйте для дітей активні ігри - піжмурки, квач, «Море хвилюється» тощо. Робіть разом ранкову зарядку.

Уникайте гіподинамії. На відміну від дітей, дорослі не відчувають потреби у фізичній активності. Однак це означає, що потрібно постійно сидіти на місці. Гіподинамія, тобто малорухливий спосіб життя, спричиняє порушення сну, травлення і гіпоксію мозку та організму загалом. Принаймні пів години на день приділяйте фізичним вправам. Нині в інтернеті можна знайти онлайн-уроки спортивних занять на будь-який смак: від йоги і аеробіки до танців та дзюдо. Не забувайте перед вправами провітрювати приміщення. Якщо діти долучаються до ваших занять - це добре. Адже що більше енергій вони витратять, то легше буде дорослим.

Будьте турботливішими до найближчого оточення, а передусім до себе. Подбайте про своє самопочуття - ніжтеся у ванні, висипайтеся, займайтеся тим, що вам до вподоби, балуйте себе приємними дрібницями. Якщо обираєте: заборонити щось дитині або дозволити - ліпше дозвольте. Не встрявайте у дрібні сварки. Слухайте тиху релаксивну музику, дивіться добрі, оптимістичні фільми. У спокійних і впевнених батьків - спокійні та впевнені діти.

5 речей, за які наші діти скажуть карантину «дякую»

Вимушене ув'язнення вдома здатне викликати стрес не менший, ніж привід, за яким воно організовано. Пропонуємо провести цей час вдома так, щоб діти запам'ятали карантин, як одну з найкращих пригод, пережитих разом із батьками.

Доки дорослі опановують ази віддаленої праці на дому, діти відверто нудьгують. А може, Провидіння вкотре нагадує нам, що немає лиха без добра? І коли вже мама залишилася сьогодні вдома, то не лише для того, щоб тупо сидіти над службовим ноутбуком? І можливо дитина, яка у будні бачиться з мамою з ранку під час загальних зборів у сад-школу-на роботу та ввечері за вечерею - може, ця дитина нарешті отримає маму в своє повне володіння серед білого дня? Чи такий поганий той карантин?Тому що у звичайний день, коли всі здорові і зайняті, це - недозволена розкіш, побути поруч, порадіти одне одному.

Є стара приказка: єврей їсть курку у двох випадках: коли він хворий, або коли курка хвора. Так і наші діти - отримують наше тепло і нероздільну увагу лише тоді, як захворіють.

Як не дивно, деякі діти підсвідомо навіть мріють захворіти - щоб мама залишилася вдома

У зв'язку з цим карантин - це унікальна можливість «посидіти на лікарняному», коли вдома всі здорові. І посидіти не просто так, а з користю і задоволенням. 

Отже, чим зайнятися вдома з дітьми під час карантину

1. Приготувати щось смачне разом

Ніхто не буде кращим шефом, ніж мама, у якої є вірний поварчук. І вряди-годи можна щосили розвернутися - не боячись, що після спільної з дитиною діяльності доведеться відмивати всю кухню! Бо генеральне прибирання - ще одне заняття, якому варто присвятити час, який тепер дівати нікуди.

Що готувати - залежить від особистих переваг дитини та її мами, а також інших членів сім'ї. Розділ Рецепти mama.ua в цьому вам допоможе.

2. Згадати ігри та розваги зі свого дитинства

Зввичайно до перегляду мультфільмів та онлайн-ігор ви з дитиною додумалися і самі. А от поритися на антресолях і дістати скакалку, резинку зі свого дитинства або навчити дитину розписувати банальний «Морський бій» - саме час. Ви дуже здивуєтеся, але сучасні технологічно-досвідчені діти просто верещать від захвату при контакті з простими, здавалося б, «первісними» розвагами. Не вірите? Тоді спробуйте продемонструвати дитині діафільм на білому простирадлі за допомогою старого діапроектора. 

3. Влаштувати самодіяльний театр або концерт

У той час, коли культурні присутні місця закриваються, юних естетів, а також їхніх батьків може розважити онлайн-трансляція вистав зі світових підмостків. Якщо опера - це не ваше (тобто, дитина старше грудного віку, і може наполегливо вимагати чогось веселішого), саме  час  за допомогою ляльок-рукавичок або інших іграшок, чи то силами власних драматичних обдарувань  розвивати любов до творчості, мистецтва, театру. Розучити з дитиною невелику сценку в ролях або пісню - і виступите перед домашніми або перед маминим смартфоном, включеним на відеозапис.

4. Зателефонувати родичам або старим друзям

Поки що Інтернет по всьому світу працює (жарт, ми далекі від паніки), зателефонуйте по скайпу, вайберу або вотсапу улюбленим тіточкам або бабусям, які живуть за багато кілометрів від вас і кожного разу дивуються, як малюк виріс! Адже раніше у будні на це не було часу. А у вихідні хотілося тиші, і все якось було не до дзвінків. Зараз же, коли на тебе обрушилася гора вільного часу, який потрібно провести вдома, час закрити старі комунікаційні гештальти. Заразом і принести задоволення дітям, які обожнюють відеодзвінки та перед камерою готові вдавати з себе справжніх янголят - на радість далеким відео-співрозмовникам.

5. Багато говорити з дитиною

Згадувати історії зі свого дитинства та сімейні легенди, обговорювати, що таке добре, і що таке погано, а головне - говорити про свою любов до дитини. Як часто ми це демонструємо в соцмережах або розповідаємо стороннім. Але ж єдина людина, якій ця інформація важлива - сама дитина, і їй ми говоримо про це менше, ніж іншим. Базікай, цілуй, тискати, обіймай (обмеження на контакти ВООЗ, хвала небесам, не стосуються дітей та їх батьків, у всякому разі, доки всі здорові) - для чого ще потрібен цей карантин? Нехай час, який ви проведете вдома разом, виявиться саме вашим часом, коли ви присвячені один одному.

РЕКОМЕНДАЦІЇ ДЛЯ БАТЬКІВ 

АБЕТКА ПОРАД БАТЬКАМ

    А — аналізуйте, що дитина дивиться по телевізору чи в Інтернеті.

    Б — будьте толерантними під час розмови з дитиною.

    В — вас запитують — уважно слухайте, давайте відповіді.

    Г — говоріть із дитиною у зрозумілій, прийнятній для неї формі.

    Д — дивіться телевізор, читайте журнали разом із вашою дитиною.

    Е — економте свій час і сили на вмовляння дитини прочитати якусь книжку чи подивитися певну передачу; напевно, їй це ще зарано — на все свій час.

    Є — єдність поглядів, оцінок батьків у тому, що дивиться, читає, у що грається дитина на комп'ютері.

   Ж — життя дитини не має обмежуватися телевізором, комп'ютером чи плеєром.

   З — з розумінням ставтеся до телепрограм, які обирає дитина, зважайте на її вік, інтереси тощо.

      І — ігри на комп'ютері заміняйте рухливими іграми надворі.

      К — купуйте дитині тільки необхідне, не потурайте її забаганкам.

      Л — любіть ваших дітей та приділяйте їм більше уваги.

      М — мистецтво — це не лише телебачення, преса та Інтернет.

   Н — не кажіть дитині: «Тобі ще рано це дивитися», — просто перемкніть канал на ту програму, яку можна дивитися разом із нею.

     О — обговорюйте з дитиною побачене по телевізору.

     П — поважайте думки дитини.

   Р — радійте та сумуйте разом із дитиною в повсякденному житті, коли дивитеся чи обговорюєте телепередачу або книжку.

    С — стежте за своєю поведінкою, бо діти наслідують вас.

    Т — творчий потенціал дитини розвивайте.

     У — успіх у вихованні залежить від здорової атмосфери в родині.

   Ф — фарби та палітра кольорів у вашому житті нехай завжди сяє лише веселими барвами.

     X — хай завжди дитина відчуває ваш інтерес до себе.

  Ц — цікавтеся друзями дитини: запрошуйте їх до себе в гості, дізнавайтеся і про їхні захоплення, погляди на життя, про те, що вони читають, тощо.

   Ч — частіше допомагайте дитині виконувати доручену справу, але не виконуйте її за дитину.

    Ш — шум — це ворог здоров'я дитини.

    Щ — щастя і радість дітей — у ваших руках.

    Ю — юнацький вік — це найкращий період у житті дитини.

  Я — якщо хочете, щоб ваша дитина була ввічливою, порядною, люб'язною, правдивою, ставилася до всіх із любов'ю, дотримуйтеся самі цих порад.

Прихована сила усмішки

Чи знаєте ви, що усмішка може змінити ваше життя? Згідно з проведеними дослідженнями, усміхаючись, ви позбавляєтесь від стресу, виглядаєте більш привабливими та компетентними.

Проаналізувавши різні дослідження, головний виконавчий директор HealthTap Рон Гутман в своєму виступі “Прихована сила усмішки” навів приклади позитивного впливу усмішки на життя людей.

Отож, три факти, які вам варто знати про щиру усмішку:

1. Вона має безліч переваг

Під час одного із досліджень вчені вивчали фотографії студентів, намагаючись з’ясувати зв’язок між усмішкою та благополуччям. В результаті вони змогли передбачити, наскільки міцним та тривалим буде подружнє життя цих людей, наскільки добре вони здадуть стандартні тести на благополуччя.

Дослідники із Вейнського державного університету, вивчаючи бейсбольні картки гравців вищої ліги, виявили, що за допомогою ширини усмішки можна  передбачити тривалість життя. Згідно з їхніми висновками, гравці з щирими усмішками на фото прожили довше життя, аніж ті, які не усміхались.

2. Усмішка “заразна”

Чи помічали ви коли-небудь, що перебуваючи між дітьми, які постійно усміхаються, ви теж це робили?

За словами Гутмана, усмішка — еволюційно заразна. Діти усміхаються в середньому 400 раз за день, 30% дорослих — більше, ніж 20 разів. То ж не дивно, що діти виглядають такими щасливими, а дорослі постійно скаржаться на все і всіх.

Однак коли ми бачимо, як хтось щиро усміхається, то відповідаємо тим же ж, після чого виникає приємне відчуття.

Усмішка як така насправді змушує нас почувати себе краще, а не є просто результатом гарного самопочуття

3. Одна усмішка вартує $25 000

Британські дослідники виявили, що усмішка сприяє такі й же стимуляції мозку, як, наприклад, 2000 плиток шоколаду. Згідно із ще одним дослідженням вона настільки ж стимулююча, як 25 000 доларів.

“25000 помножити на 400 разів в день — чимало дітей кожен день відчувають те ж саме, що і Марк Цукерберг”, – прокоментував Гутман.

Рон Гутман також стверджує, що завдяки усмішці знижується рівень стресу, кров’яний тиск, покращується настрій, ми почуваємось більш компетентними, люб’язнішими, симпатичнішими та здоровішими.

Тому, якщо ви хочете добре виглядати та здаватися компетентними, зменшити стрес, покращити ваше сімейне життя або ж почуватись, неначе ви тільки що з’їли цілу гору високоякісного шоколаду, не набравши жодної зайвої калорії, або що ви знайшли 25 000 доларів в кишені старого піджака, який не носили цілу вічність, чи, можливо, хочете мати суперсилу, яка допоможе вам і всім навколо вас прожити довше, здоровіше, щасливіше життя — не забувайте частіше усміхатись

граючи - розвиваємось!!!

індивідуальна робота з дітьми

робота в групах

Семінар-практикум на тему "Взаємодія з агресивними дітьми"

10 10 2019 відбувся семінар-практикум для батьків на тему "Збереження та зміцнення психічного здоров'я дитини в дошкільному закладі  та родині".  Щиро дякую батькам за активну участь !!!

В період з 25 11 по 10 12 проводиться акція «16 днів проти насильства». В ДНЗ №6 «Калинонька» практичним психологом Хомишин Х.І. проведено заняття з дітьми старших груп №8 «Україночка», №9«Калинонька», №12 «Колосок» та підготовчої групи №13 «Літечко» для попередження застосування насильства між дітьми.

4 грудня в садочку проведений тренінг для вихователів  «Профілактика жорстокого поводження з дітьми», на якому ознайомилися з актуальністю проблеми, не бути байдужими та не стояти осторонь проблеми насильства. Збагачували знання щодо ролі емоційної сфери у становленні особистості дитини.

7 грудня проведено семінар-практикум «Вплив насилля на дитину», для батьків дітей на якому звернула увагу на порушення прав дітей, наочно продемонструвала соціальні та емоційні зв’язки, що забезпечують необхідні умови розвитку .Наголосила на тому, що те, скільки зараз насилля здійснюється над дітьми – це жахливо, але ще жахливіше те, що дорослі в своїх діях не бачать нічого насильницького.

Як батькам так і вихователям запропонувала перегляд презентації «Ні, насильству»,в якій визначено види, форми насильства та їх вплив на психіку дитини та подальший розвиток її особистості та емоційної сфери.

щиро дякую всім батькам, вихователям, адміністрації ДНЗ №6 та дітям за підтримку та активну участь у мною проведених заходах присвячених акції "16 днів проти насильства".

/uploads/editor/6647/443207/wall_/vdeo.mp4